Трофейный Дом
Первинна обробка рибальського трофея

Україна, країна з багатими водними ресурсами. Тому у нас важко знайти людину, яка хоча б раз в житті не тримала у руках вудлище, а особливо серед чоловічої частини населення. Мисливців у нас набагато менше. І справа навіть не у тому, що рибалка більш демократичний та доступний вид дозвілля. Адже є і серед риболовів заможні люди, які вкладають у риболовні снасті, спорядження, човни цілий статок. Я думаю, що це пов'язане з тим, що рибаками ми стаємо ще в дитинстві, вперше спіймавши на нехитру вудку, якогось окунчика або карасика. І все, ми вже самостійні рибалки. З полюванням складніше. Навіть якщо Вас і взяли в дитинстві з собою на полювання, і навіть постріляти по пляшках з батьківської рушниці, все одно чуєм «ось, коли ти станеш дорослим….».

А поки ми дорослішаємо, то продовжуємо ловити рибу. А коли виросли, то рибалка для багатьох вже стала тим дозвіллям, якому хочеться присвятити весь свій вільний час. Хоча я особисто, з дитинства пам'ятаю приємний холодок ранкової зорі і запах свіжо видстріляної паперової гільзи…

Але це були думки в голос. А як таксидерміст, я хотів обговорити тему створення трофейних композицій з риболовної здобичі. Здавалось би, риболовів більше, а опудала риб можна зустріти набагато рідше, ніж опудала тварин, тим паче птахів. Я не кажу про висушені голови, прибиті цвяхами до дошки, вони не мають нічого спільного з таксидермією, а про опудала та муляжі риб. Пов'язано це, на мою думку, з недостатньою поінформованістю рибалок про сучасний рівень таксидермії. Цю статтю я й замислив, як ознайомчу по цій темі.

Почну з основних понять.

Опудало по визначенню Вікіпедії, це набита чим-небудь шкура тварини, у нашому випадку риби. Зараз роботи збираються на пінополіуретанових манекенах виготовлених серійно або індивідуально. Будова більшості риб не дозволяє зняти шкуру з голови. Тому в опудалі риби надягається на манекен тільки шкура тулуба, а голова та плавці сушаться. Хоча я є прихильником комбінованого метода, коли на опудало тулуба встановлюються штучні (муляжі) голови та плавців.

Муляж -– (від франц. Le moulage – формовка, відливання), пластичне зображення, яке точно передає форму предмета, його природне забарвлення та будову поверхні, завдяки чому, при хорошому виконанні, виходить ілюзія живої натури.

Є риби, опудало котрих виготовляти недоцільно. Наприклад, сом. Шкура сома гладка або має незначний малюнок, і дуже жирна. Голова покрита шаром жирного м'яса і такої ж жирної шкіри. Можна звичайно прикласти зусилля і знежирити шкуру та голову при виготовленні, але як показує практика, повністю видалити жир не вдається. В підсумку через деякий час вже на готовому опудалі проступають руді плями жиру. Тому більш доцільно виготовляти муляж такої риби з вмонтованими в нього зубами-щітками, які дають уявлення про реальність трофею.

Якщо говорити про довговічність та бездоганній точності у розмірах, то муляж краще, але вартість такої роботи на порядок вище вартості опудала.

Якщо бюджет невеликий, а відобразити трофей хочеться то кращим рішенням буде виготовлення трофейної голови риби. Частіше за все виготовляють голови хижих риб. Щоб виготовити опудало голови підійде свіжа риба без серйозних пошкоджень від багориків, куканів або риболовної сітки. Гострим ножем обрізується шкура в 10-20 см (в залежності від розміру риби) за грудними плавцями в бік хвоста. Потім обережно, щоб не пошкодити луску, шкіра я рукавичка завертається на голову риби, а голова відрізається від тулубу. Грудні плавці і передня частина шкури залишаються при голові. У такому вигляді голова передається таксидермісту. Якщо попасти до спеціаліста протягом найближчого часу (у теплу пору року це 5-8 годин, в холодну при температурі повітря +8…+15 до доби, а при 0…+7 до 3 діб) не вбачаеться можливим, то матеріал краще за все заморозити. Заморожувати рибу бажано наступним чином. Перед замороженням притиснути плавці до голови та завернути у вологу ганчірку, потім покласти у поліетиленовий пакет і тільки після цього покласти у морозильну камеру. Волога ганчірка та поліетилен не дадуть рибі пересохнути у морозильній камері, а притиснуті до голови плавці не зламаються у замороженому стані. Заморожена таким чином риба може зберігатися впродовж доволі довгого часу. У моїй практиці вдавалось виготовити якісне опудало з риби, яка пробула у замороженому стані два з половиною роки.

Якщо цивілізація далеко, то зберегти трофей можна засоливши. Солити потрібно великою кам’яною сіллю, (сіль «Екстра» та йодована не підходять) рясно пересипаючи всю поверхню, засипаючи сіль у зябра, рот, очниці. На голову щуки розміром 5 кг іде приблизно 500 гр солі. Потім просолену голову складають у ємність, забезпечуючи захист від мух, наприклад каструлю з кришкою, та ставлять у саме прохолодне місце, яке Ви зможете знайти. Через 10-12 годин, злийте тузлук що з’явився, і знову пересипаєте сіллю. У такому вигляді можна зберігати рибу кілька днів.

Також можна засолену рибу скласти у полотняний або поліпропіленовий мішок, засипати сіллю повністю і закопати в пісок на березі на глибину не менше 0,5 метра, якщо дозволяє рівень ґрунтової води. Так голова може зберігатися до місяця. Не забудьте помітити місце, де закопали свій «скарб», бо траплялися випадки загублення трофею. У будь якому випадку, чим раніше ваш трофей попаде до рук таксидерміста, тим кращого результату можна очікувати.

Але це голова, а як бути, якщо Ви вирішили увічнити свій трофей в повній зріст? Почнемо з того, що для виготовлення якісного опудала риба повинна бути свіжою, без серйозних пошкоджень і бажано з цілими плавцями. Тому тримати рибу у сітчастому садку не бажано, інакше плавці уже через декілька годин перетворяться в лахміття. Можна посадити рибу на кукан і закріпити його у тіні біля берега. При цьому бажано не турбувати бранця своєю присутністю, щоб запобігти зайвих травм, які риба може собі заподіяти в спробі втекти подалі від вас. З тієї ж причині не варто тягнути спійманий трофей на кукані за човном.

При неможливості використати кукан рибу бажано одразу вбити ударом по голові, попередньо підклавши на місце удару тканину або у кілька разів згорнутий поліетиленовий пакет. Підкладка потрібна для запобігання пошкодженню шкіри голови. Не треба вбивати рибу ножем, сокирою, та іншими гострими предметами. Адже Вам треба тільки вбити рибу, а не перетворити її у фарш. Після цього рибу потрібно завернути у мокрий шматок тканині скласти її у прохолодне місце. Терміни зберігання у такому вигляді як я вже казав залежить від погоди і не може перевищувати 6 годин в теплу погоду та доби в прохолодну.

Заморозити рибу цілком більш проблематично, ніж голову враховуючи розміри. Засолити велику рибу цілком, особливо у теплу пору року, важко та малопридатне. Що ж робити? Риб з достатньо міцною шкурою і лускою (окунь, судак, щука, а також багато різновидів морських риб) можна спробувати препарувати у польових умовах. Власне препарування полягає у зніманні шкури і відділенні всіх плавців, включаючи хвостовий, від тулубу. Я спробую розповісти, як це зробити на прикладі щуки.

Почати потрібно з фотографування свого трофею. Зйомку бажано проводити при природному освітленні, це дозволить найбільш точно передати забарвлення риби. Мертва риба дуже швидко втрачає свій прижиттєвий колір, тому фотографувати потрібно якомога швидше після вилову трофейного екземпляру. Необхідно зняти рибу зі всіх сторін, не забуваючи про спину та черево.

Наступний етап – зняття обмірів. Для виміру риби краще всього підходить м’який кравецький сантиметр.

   

Для створення правильного опудала таксидермісту потрібно знати розміри, вказані на Мал. 1. Всі ці виміри використовуються при створенні пінополіуретанового манекену тулубу, при відсутності натури. А натуральний тулуб зазвичай застосовують по його прямому призначенню, тобто для приготування різноманітних кулінарних страв.

 

Малюнок 1.

 А – загальна довжина, включаючи голову. А1 – довжина тулубу по середній лінії. Н –  найбільша висота тулубу.  Р – найбільша товщина тулубу. С1 – довжина від переднього кінця голови до грудних плавців. С2 – відстань від грудних до черевних плавців. С3 - відстань від черевних до анального плавця. С4 – відстань від переднього краю анального до основи хвостового плавця. О1 – довжина обхвату тулубу в районі грудних плавців. О2 – довжина обхвату тулубу в районі черевних плавців. О3 – довжина обхвату тулубу по передньому краю анального плавця. О4 – довжина обхвату тулубу в основі хвостового плавця.

Ну ось наш трофей сфотографовано та виміряно, виміри записані. Тепер треба визначитися з позою майбутнього опудала, а також його розміщенням (на столі, на стіні). Від цього залежить місце розрізу шкури. Шкура ріжеться по самій невидимій на готовій роботі стороні. При виборі сторони, котра буде повернута до глядача, треба враховувати і сам стан риби. Краще пошкодження приховати, відвернувши їх до задньої частини роботи.

Припустимо, ми вирішили зробити настінну композицію. Риба до глядача буде повернута правим боком, як ми бачимо на фото 1.

 

 

Фото 1.

 

Перевертаємо рибу на інший бік, та намічаємо майбутню лінію розрізу. Практика показує, що для настінних композицій краще рибу різати по нижній третині тулубу, як показано на Фото 2. Для настільних опудал краще різати по животу, бо роботи видно з усіх сторін, окрім нижньої.

 

Фото 2. Чорним кольором позначена лінія розрізу для настінного опудала

В області хвосту гострим ножем або скальпелем, як у нашому випадку, робимо невеликий розріз. Намагаємось при цьому не сильно пошкодити луску. Чим більше луски буде втрачено, тим важче буде зробити шов непомітним.

 

Фото 3. Проведення першого розрізу.

Тепер вводимо у проріз ножиці. І обережно проводимо розріз шкури у сторону голови по лінії. Розріз намагаємось робити якомога рівніше без зайвих розрізів в сторони. Цю операцію можна проводити і гострим ножем з вузьким лезом. Ніж вводиться під шкуру ріжучою кромкою до зовні та поступовими рухами розпорюється шкіра. Працюючи ножицями ми менше пошкоджуємо луску.

 

Фото 4. Введення ножиць для розрізу шкури.

 

Фото 5. Розрізання шкури за допомогою ножиць.

 

Фото 6. Завершений поздовжній розріз шкури.

Наступний етап, це відділення шкури від туші. Для цього приблизно посередині тулубу підчіплюємо шкуру пальцями, роблячи обережні надсічення починаємо відділяти шкіру. Намагаємось при цьому зберігати луску і не робити наскрізних порізів.

Фото 7. Початок знімання шкури.

 

Фото 8. Знімання шкури.

Знімаємо шкуру спочатку у поперек риби, поступово розширюючи зняту частину уздовж. Доходимо до середини спини і переходимо на нижню частину повторюючи там ті ж дії, знімаємо шкуру до основи плавців.

 

Фото 9. Знімання нижньої частини шкури.

При цьому знята шкура і плавці починають підсихати в процесі роботи. Тому накриваємо неробочі ділянки мокрою ганчіркою.

 

Фото 10. Знімання нижньої частини шкури.

Дійшовши до основи плавців, ножем звільняємо доступ до кісток. Потім за допомогою ножиць перерізаємо кістки ближче до шкури. Якщо це не вдається зробити, можна просто відділити кістки плавця від м’язів та залишити при шкурі. В подальшому кістки видалять у майстерні.

 

Фото 11. Основа плавця.

 

Фото 12. Відсічення кісток від основи плавця.


 

Фото 13. Відділення шкури нижче плавця.

 

Фото 14. Видалення жиру у основи плавця.

Також це робимо з іншими нижніми плавцями.

 

Фото 15. Відсічення анального плавця.

Тепер, коли нижня частина шкури відділена від туші, переходимо до хвостового плавця.

Вводимо ножиці під шкуру в основі хвоста і прорізаємо кістки в основі плавця.

 

Фото 16. Введення ножиць в основу хвоста.

 

 

Фото 17. Перерізання кісток основи хвостового плавця.

Після цього взявшись за хвостовий плавець, витягуємо хвостову частину тулубу зі шкури.

 

Фото 18. Витягування хвоста.

Дійшовши до спинного плавця, працюємо з ним за схемою нижніх плавців.

 

Фото 19. Відсічення спинного плавця.

Після того, як всі плавці відділені від тулубу, відділяємо ділянки шкури, що залишились до голови. Зазвичай це можна зробити одними руками без використання ножа. Для цього пальці рук вводимо між шкірою і м’якими тканинами.

 

Фото 20. Кінцевий етап зняття шкури.

 

Фото 21. Завершаючий етап зняття шкури.

Тепер шкура з тулубом з’єднана тільки в області голови. Обережно розчищаємо ножицями м’які тканини навкруги хребта і, ввівши ніж між хребцями, відділяємо голову разом зі шкурою від тулуба. Якщо не вдається попасти у стик хребців, можна перерубати хребет за допомогою ножа та молотку або іншого важкого предмету. Між шкурою та хребтом потрібно покласти , при цьому прокладку, щоб не розрубати шкуру.

Фото 22. Відділення м’яких тканин від основи голови.

Після того, як тулуб відділено, знімаемо залишки м’яса та жиру з внутрішньої сторони шкури. Все, препарування можна вважати завершеним, тепер діло за таксидермістом.

 

Фото 23. Відділення залишків м’яса та жиру.

 

Фото 24. Фінальний результат.

Після такої процедури шкуру з головою риби можна заморозити, обережно звернувши плавниками всередину і склавши в поліетиленовий пакет. А можна і консервувати всіма способами, які Я перерахував вище.